Вчора я сидів на роботі і дещо несподівано вирішив поїхати на Євромайдан. Дуже жалував в 2004 році що не поїхав і якимсь особистим способом не підтримав Помаранчеву Революцію… не хотів би знову відчути жаль що сидів і не поїхав. Через 24 години, я був в Києві. Неможливо картинками і фотографіями передати враження, відчуття… навіть запахи (читай далі). Але наскільки можу, ділюся тим, що побачив і відчув в перші години свого прибуту.
Я приїхав на #Євромайдан. Хрещатик перекритий барикадами, збудованими мирними окупантами Майдану Незалежності. Якась молода жінка роздавала синьо-жовті стяжки всім, кому потрібно. Я собі причіпив. Інші збирали підписи на петиції. Роздавали наклейки – "Я тут… не за гроші", "Я не піду з Майдану до відставки Януковича", та інші гасла.
Пропонують інтерв'ю на громадському телебаченні. Може завтра. Хочу відчути що є що.
Євро-ґрафіті:
Ось мала частина воюючої України.
Мене сумівці повели по Києві і показали різні пункти де збирається опозиція, та інші. Перше ми зайшли до будинку Київської Міської Зади, що є окупований.
В середині дуже зорганізовано. Медичні пункти. Священики відправляли молитву. Харчі. Студенти бігають сюди-туди, кожен із завданням і метою. У залах спільні мішки розклали, і дехто почав відпочивати. Надворі вже темно.
Біля Адміністрації Президента, охорона. Молоденькі хлопці. Здається, що дуже молоді. Точно не той Беркут, що кілька днів тому так брутально плюнув на честь України.
На Майдані Незалежності, недобудована ялинка. Oops.
Тут, навіть більш зорганізований народ. Дехто живе на місці…
Гріються. Особливі запахи Євромайдану — дим від вогнищ. Всі палять дерево в металевих бочках. Скрізь повторюється ця картина і сильні-приємні запахи цього диму.
Що палити? Одні готують дрова для народу… великими горами.
Інші годують народ. Тут неможливо, що хтось голодний. Де не обернишся, готують харчі і розносять на тацах і в картонах. Візьміть, наїстися треба бо сила потрібна.
Боюся, що трохи настрашив цю молоду подругу, коли зняв фотографію…
На сцені виступали наші друзі. Вадим Красноокий і Mad Heads піднеси дух народові своїми піснями.
І молоді люди коломийку танцювали до їхньої музики, Так само, як це було на оселі Спілки Української Молоді в Елленвілі, коли Mad Heads ці же пісні співали діаспорній молоді.
Почався заклик на Мільйонну Неділю. Побачимо, як це виглядатиме через кільк днів.
А молодь далі страйкує. Молодці!! —
