Можна сказати, що багато дечого сьогодні змінилося. Так висловлювалися ті, з ким я говорив після завершення сьогоднішних головних подій…
Що неділі, більше й більше українського народу сходиться на Майдані Незалежності та на майданах українських міст і сіл.
Влада не може це зігнорувати. Народ вірить, що прийдуть позитивні зміни.
Цілий тиждень закликали українців чисельно вийти на Євромадан. Люди прийшли. Важко передати те, що відчуваєш коли стоїш поруч сотень тисячів людей. Це – море. Оглядаєшся, і серце починає сильно і швидко битися. Відчууваєш енергію і волю такої масової кількості людей. Таку силу, яку не можна зупинити.
Майдан. По середині є головна сцена, обернена в ліву сторону. За сценою є наметове містечко де знаходяться різні штаби – штаб оборони і т.п. (ми там раніше працювали в якості волентерів.) Долішня половина фотографії – Майдан Незалежності. Верхня половина – вулиця Хрещатик. Будинок справа – головна пошта.
фото: Tanya Zolotorova
Нашу групу вислали широким походом від Майдану Незалежності до Маріїнського Парку. Кілька картин з того походу:
Біля парку ми зустріли мітинг Пертії Регіонів. Міліція стояла колоною перед учасниками, щоби охоронити їх – від нас? Поведінка з боку опозиції була мирна і культурна, хоч дуже емоційна.
Тут видно прапори регіонів, і ряди міліції між нами і ними. Між мітингами було всього кілька метрів.
Ми відвдали подібний пункт вечором (перед будинком Кабінету Міністрів), і почели барабани…
А влада ще давно перекрила багато пунктів, де був доступ до урядових будинків. Переважно вони автобуси або інші великі машини запаркували, щоби не можна пройти ані проїхати…
Сьогодні вечором, на Бульварі Тараса Шевченка, біля Бесарабського ринку, група людей знесли пам'ятника Леніну. Коли він полетів до землі, його великим молотом почати бити, і люди брали собі малі відлупки як сувеніри. На педесталі повішено різні плакати.
Між іншим, кожного дня ми постійно зустрічаємо цікаві плакати, написи, ґрафіті, та різного роду символіку. Подаю ще кілька нових прикладів.
Я не можу порахувати скільки разів за ті дні сльози почали формуватися в очах. Не вмію описати емоції. Пам'ятатиму завжди надзвичайно позитивне ставлення людей на Євромайдвні. Я сильно відчув, що мимо всіх заперечень яких нераз можна почути, українці вміють єднатися. Я зрозумів дещо нового в словах святочно привіту Спілки Української Молоді. І я гордий, що українець.
P.S. – я привезу додому наклейки та інші сувеніри, хоч в обмеженій кількості. Сумівці, радо це вам роздам – ви вмієте мене знайти.