Для мене – третій день. Для народу – це вже нормальний стан життя. Скоро я додому змушу поїхати (не хочеться…), але друзі, яких я запізнав на Майдані будуть надалі доказом того, що український нарід є витривалим. Євромайдан став стихійною силою. Молодці.
Моя доня мені написала імейл (перепрошую, що цитую твого листа…), що багато мені каже про цінності моїх дітей.
"Так сильно жалую що мене там нема… просто неймовірно. Що би я не дала щоби там теж бути! Там просто… wow."
Хочу, в першу чергу, сьогодні поділитися ще кількома фотками з щоденного життя Євромайдану. Сьогодні попадав сніг, хоч його в цих фото не видно.
Вони два дні тому виступали перед цілим Майданом, а сьогодні в значно меншому приміщенні. Вадим Красноокий підійшов після концерту і привітався (дякую, Вадиме, за такий гарний вечір!). Але найбільше мене вразило те, що на концерті рок-музики, лідер гурту подумав щоби на мікрофоні була синьо-жовта лента. І на кінець концерту попращав слухачів не іншими словами, а "Слава Україні!".
—
Інший обернувся до нього і пояснив, що "Гей, який там помаранчевий? Це ж не помаранчевий Майдан, а синьо-жовтий…!"
І дійсно символіка сьогоднішньої революції є значно інакшою від символіки 2004 року. Дійсно цей Євромайдан є синьо-жовтий. Це має багате значення. І дає мені велику надію.
Коли йде про символіку… Кожного дня мені хтось в руки передає не один листок паперу. Я зрозумів, що ці листки стали складовою частиною життя на Майдані, і мають різні цілі. Є, наприклад, наклейки котрі народ носить на жакетах, шапках чи інших частинах одягу:
(перепрошую за погану якість зображень. не маю сканера, а тільки фотоапарат. ви розумієте.)
—
Від коли я приїхав, чую постійно заклики щоби всі прибули в неділю о годині 12:00.
Очікують мільйон людей.
Мільйон.
Плюс – ти. Ти будеш теж на Євромайдані, у своєму місті або селі?…