Майдан змінився за ті три тижні. Еволюція революції. Більше наметів.  Звичайно, що появилися ялинки і чути навіть коляду.

Більше всього творчого… є стіна із тисячів кусків дерева, на яких написано назви місцевостей, звідки приїхали учасники Майдану – міста, містечка, села.  Ця картина є дуже зворушливою. Я розмовляв з чоловіком, який займається цією структурою.  Він переносить і перебудовує частинами.  І журиться, щоби дощ або сніг або вітер не знищив все.  Пояснює, що робив хвернення до КМДА щоби знайти постійне місце, де можнаб зберегти цей шедевр Майдану.  Дуже надіюся, що вдасться таке місце знайти, бо зберегти обов'язково.

Гей, народе!  Сумівці! Ми додали до колекції доказ, що сумівці з Америки теж тут були і брали участь в Майдані.

Одні в шахи грають….

Інші творять мистецькі шедеври…

Є різні виставки мистецтва майдану – плакатів, гасел та іншого.  Навіть сама територія майдану міняється.  Нові кухні всюди, і поява багатбох військових польових кухонь.  Вже менше зустрічаєш людей, які роздають будерброди, а частіше цілі кухні які готують і роздають гарячі страви.  Вечором ми їли колешу, яку варив один млодий українець.  Він народився у Львові, вже 15 років живе у місті Філадельія, і варить у польовій кухні на майдані.  Часом ночує в наметовому містечку, а часом їду до друзів у квартиру, дві зупинки по метро.  Він зліва, у волохатій шапці…

Є також вже "Євроборщ" 🙂

Після першої ночі добудували нову барикаду на хіднику, як ідеш з Городецького на Хрещатик.  Так що перейти з Хрещатика до квартири вже не можна, а треба було далеко обходити.  Зранку барикаду вже були прибрали.  В другу і третю ніч, її збудували в зосім інших місцях, а до ранку її не було.  Динаміка Майдану…

Біля ЦУМу перехід під вулицею забаракадували, від коли я останньо був.  Замість маси запаркованих машин вздовж Хрещатика, тепер є колони великих наметів військового типу.  Де два тижні тому барикади будували під час Мільйонового маршу, їх місцями була розібрала влада.  

Нових плакатів, написів є дуже багато, з цікавими гаслами.  Важко було б їх всіх зфотографувати, але старався де-не-де це робити.

Стільки української мови я ніколи за всі роки в Києві не чув, як зараз.  Припускаю, що це головно ті, що приїхали сюди з поза Києва.  А може місцевим жителям захотілося рідною мовою (хотілося б вірити). Але на самому Майдані як в західній Україні – чуєш українську. Тішить.

Люди далі гріються, бо це ж зима.  Мороз.

Міліція далі стоїть перед урядовими будинками…

Народ пам'ятає все, не забуває.

Наша квартира знаходиться вісім поверхів над самим Майданом, і вночі (а головно, чомусь, о п'ятій годині ранку) починаєш розуміти чому деякі мешканці центру Києва нарікають, що виспатися не можуть вже понад місцяць.  Коли музика на Майдані грає, хата трясеться.  І серце калатається в грудях.  Але без цього всього не було б і того, що відбувається серед народу.  Піднесена свідомість і почуття обов'язку і громадської відповідальності українця.

І, надіюся, початок світлого майбутнього.

Ще не кінець…